Кладько Василь Петрович (12.01.1957 - 13.12.2022).Фізик-експериментатор
65-річного фізика-експериментатора Василя Кладька окупанти вбили 13 березня у Ворзелі на Київщині. Чоловік приїхав до цього селища, аби вивезти звідти свою сім’ю. Дружині та онукам вдалось вибратись, а Василь трохи затримався у селищі. Його розстріляли автоматною чергою на власному подвір’ї.
Василь Кладько народився 12 січня 1957 року в селі Озеро Рівненської області. Закінчив школу із золотою медаллю. Навчався у Чернівецькому державному університеті та Інституті фізики напівпровідників імені В. Є. Лашкарьова. З 2013-го був заступником директора в цьому інституті, з 2015-го – членом-кореспондентом Національної академії наук України.
Василь Кладько любив фізику, свою сім’ю та Україну. Таких, як він, називають self-made man – чоловік, який досягнув успіху самотужки. Це був шлях вгору: від «золотої» медалі в сільській школі й «червоного» диплому в Чернівецькому університеті до доктора фізико-математичних наук (2000), заступника директора Інституту фізики напівпровідників (2013) і члена-кореспондента Національної академії наук України (2015)...
Його стихії – фізика твердого тіла, рентгенооптика, рентгеноструктурний аналіз, напівпровідникові кристали, гетеро- і наносистеми. Дослідження малого, яке творить велике. Василь Кладько доклався до української оборонної промисловості: розробляв технології для приладів нічного бачення і наведення ракет.
Його здобутки зазвичай описують словом «уперше». Описують їх і цифри: пів тисячі наукових публікацій і півтори тисячі цитувань за даними міжнародної бази Scopus. Він створив фундаментальну методику дослідження напівпровідникових кристалів. У співавторстві з колегами видав дев’ять монографій, одержав патенти на винаходи й авторські свідоцтва… Фізик-експериментатор, який цілими днями малював графіки – без математики у фізиці нікуди – і роками не ходив у відпустку.
– Він не був у науці, – каже дружина професора. – Наука була його життям.
Юний Василь мріяв стати військовим. Але через слабкий зір не пройшов військкомат. Отже, залишилася фізика. Фізику в його класі любили майже всі. В Озерській школі викладав фантастичний, закоханий у досліди учитель, випускник Чернівецького університету. За його порадою Василь подався в Чернівці.
Професор Кладько мріяв відновити в Україні електронну промисловість. Сьогодні це одна з найбільш конкурентних галузей. Перефразовуючи класику: хто лідирує в мікроелектроніці, той володіє світом. Перед у якості технологій веде Тайвань; є й Китай, що робить ставку на кількість – засипає ринок дешевими мікросхемами.
У листопаді 2021-го Василь Кладько закликав до створення державної лабораторії з розвитку мікроелектроніки. Мікроелектроніка, наголошував, рухає економіку найрозвиненіших країн і конче потрібна для оборонної промисловості. На початку дев’яностих в Україні працювали близько мільйона фахівців. У новому тисячолітті цифра впала до кількох тисяч, і було загублено технологічні умови та науковий супровід розробок. «Це призводить до втрати позицій України у галузі мікроелектроніки, повної залежності виробництва високотехнологічної продукції від імпорту, зокрема в оборонній галузі», – підкреслив професор.
Науковці з його відділу (рентгеноструктурного і елементного аналізу матеріалів і систем) їхали на всі конференції, шукали контакти з іноземними колегами і можливість попрацювати на закордонному обладнанні. Бралися за оборонні проєкти, з розрахунком, що щось вдасться зробити за кордоном. Бо грошей немає, оборонними технологіями ніхто не ділиться. А російська війна вже почалася.
Щоб робити власні мікросхеми, треба мати наукову школу, гроші й розумних людей. В умовах загальнонаукового безгрошів’я професор Кладько намагався втримати у науці молодь. У селі йшов до школи агітувати школярів учитися. Студентам на лекціях просто пояснював складне. Його згадують як захопливого лектора, що вмів розповісти про романтику науки.
Більше матеріалу ТУТ...
