Павлюк Сергій Володимирович (21.01.1991 - 26.06.2022). Позивний "Сірко"
«Мамо, мені не страшно помирати з Богом», - сказав своїй матері солдат Павлюк Сергій Володимирович 21.01.1991 року народження, випускник 2008 року Озерської ЗОШ І-ІІІ ст., коли востаннє дзвонив додому.
Народився і виріс в селі Озеро. Старший із трьох синів у сім’ї. Ще з дитинства Сергій був товариським, завжди спокійним і врівноваженим хлопцем. Різносторонньо розвиненим учнем. Надійним, відповідальним другом. Був опорою і гордістю для батьків. Справжнім християнином.
У 2014 році Сергій пішов добровольцем боронити країну на Сході в складі 80-ї аеромобільної бригади. Мав позивний Сірко (як Івана Сірка). Служив в Луганській області (Щастя, Кримське). Цікавий факт з фронту: на ТЕС повісили український прапор, який було видно з Луганська. Ворогів дуже дратував наш державний символ і вони його нещадно обстрілювали.
Пройшовши тяжкий бойовий шлях, у 2019 році повернувся додому. Працював на будівництві, мріяв про мирне життя, про сім’ю, мав багато планів на життя. Та не судилося.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну, Сергій 28 лютого 2022 року пішов захищати рідну землю. Знову Луганщина. Ніколи не бідкався. Не хотів розповідати рідним про труднощі на фронті, щоб не тривожити їх. Завжди покладався на себе і на Бога. Кожен день починав і завершував молитвою.
26 червня 2022 року ворожа куля обірвала життя Сергія. Село втратило свого Героя-захисника, сім’я – сина, брата, онука. Вічна пам’ять, тобі Сергію! Низький уклін батькам за сина. Важко… Слізно… Боляче…
